18 вересня

18.09.2022

Мене тут в черговий раз спитали: чи ви вірите в те, що російський та український народи будуть знову рідними.
Спочатку все, що я хотіла відповісти було нецензурним. Але ж таке питання, якимось дивним чином періодично випливає.

Знаєте, мені дивно його читати. Ми не забудемо того, що ви зробили. Гради, ракети, загинувших друзів... Ми передамо це своїм онукам, а вони своїм дітям. І я хочу, щоб той, хто такі питання ставить, бачив у своїх областях отаку картину. Закривав очі і бачив таблички. І хрести. І тіла. Людей, яких закатували. Людей яких вбили росіяне. Я хочу, щоб росіянам було соромно казати, звідки вони. Бо це зробили ви всі. І відповідати вам всім.

Ізюм... Мої дитячі спогади. Реву. Допомагаємо ЗСУ, бо це вони тримають кордони й наш світ. Бо це вони зупиняють цю навалу. росіян.

Візуалізуємо палаючий кремль