27 березня 2022 року

27.03.2022

Доброго вечора всім, окрім росіян

Іноді день вміщує в себе ціле життя.
Ти робиш документи, бігаєш по купі місць, а потім просто сідаєш у улюбленому місці у Львові. Тобі наливають пиво, приносять їжу.

І ти слухаєш та розповідаєш про те, як пройшов цей страшний місяць.
Як прокинувся 24 лютого, як слухав до нас чи від нас.
Як спасають мемасики.
Як виглядають табори біженців.
Як заспокоюють дітей ті, хто більше немає домів.
Як тебе обіймають люди, які вже свої.
Як чужі стають своїми, а свої чужими.
Як плачуть з тобою німці, коли чують звідки ти.
Як то їхать евакуаційним потягом, а ще й до потяга є окрема історія.
Як їхати машиною з-під обстрілів
Як залишити рідних.
Як зустрічати своїх.
Як ддосити ворожі сайти.
Як підтримувати ЗСУ та тероборону.
Як тероборона затримує мародерів. Ахаза, я сказала затримує?)))
Як сміятися завжди, бо ворог скаженіє від наших посмішок.

А потім довго розмовляти з журналістами з Сербії, Англії, США. Бачити в їх очах відлуння наших емоцій.. Розповідати про дітей. Про міста. Про те, що ми останній рубіж між ордою та світом. Звати в гості, коли ми відбудуємо Харків, а ми це зробимо. І ми будемо пити чай та згадувати ці дні.

А кремль згорить. Візуалізуємо.